Подивіться, добрі люди,
Що ще з того буде
. Віють фени, віють буйні,
А ж дерева гнуться.
Ой,втікають мамутята,
Бідні - аж трясуться.
Замість тундр, лугів залених
Барханів отари,
Намотні пірамідальні
Та куряви хмари.
Здалечінь той пил прямує
На степи квітучі,
Насипає грубі товщі -
Це наш ліс родючий.

Потом в музее меня напугал до тошноты костюм чумного доктора. Я поспешила на улицу, дышать ветерком с Днепра и на солнышке греться. Поднялась фуникулером на Владимирскую горку и пешком дошла аж до пешеходного моста.
Скучаю за всеми своими. У всех такие придурашные работы и графики, что пока остается только созваниваться...печаль.